Сейчас я просто поражаюсь
Своей наивности былой,
В себе я, прошлый, отражаюсь,
И в зрячем погребен слепой.
Я, как мальчишка пред кумиром,
В заворожении стоял,
И распаляем целым миром,
Легко его я покорял.
Какие составлял я планы!
Какую рисовал я жизнь!
Гостеприимно звали страны.
Откуда ж те мечты взялись?
Красоткой облачались годы,
Маня на мягкую постель,
Дразнили ласковой свободой,
Срывая здравый смысл с петель.
Жизнь беззаботной и приятной
Была в тех сладостных мечтах,
А если все вернуть обратно,
Я б полетел на всех парах?
Мечты, хрустящие как слойка,
Легки, воздушны, как зефир,
Теперь шныряют по помойкам,
И чистят от дерьма сортир.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
