«Все в мире относительно…»
Невозможно изменить относительность мира.
Пересекающиеся трехмерные пространства во вселенной, объединены бесконечной цепью событий. Удивительны, при всей кажущейся хаотичности движения, они выглядят строго завершенной формой кристалла, сверкающего всеми цветами радуги. Но больше всего поражает нелинейность искрящихся полевых форм. То, что кажется устоявшимся и не поддающимся разрушению, рассыпается, как песочные замки, создавая картину, вечно обманчивой, иллюзии.
Никогда не спешите делать выводы. Нет ничего проще истины, но она всегда нелинейна и не поддается простой логике объяснений. Ибо в мире созданных условностей, все события относительны, хотя и бесконечно повязаны.
Не ищите ответа в глазах собеседника, глядите в корень высказанной мысли. Вызванные желанием линейного мышления спрятаться, события легко обволакиваются созданными иллюзиями, сладкими и желанными, но очень далекими от истины. И только корень произнесенной фразы, подскажет, где спрятан кристалл истины… Выдержите паузу ибо невозможно изменить относительность мира. И иллюзия… разрушится…
Все имеет свою паузу…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
