Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Нет слов!!! Превосходно! Комментарий автора: спасибо!
Плакий Наталья
2013-05-14 10:46:00
Не надо жалости,не надо грусти,
Господь с тобой,братишка дорогой,
Он никогда из Рук не отпустит,
Его Око всюду над тобой
Ты унываешь-Он тебя касается,
Плачешь-Рукой слезу тебе отрёт,
Болеешь-тебя Он исцеляет
И в любви к Груди Своей прижмёт.
И скажет:"Мой сыночек милый,
Я веду не так как хочется тебе,
и когда жизнь кажется особенно постылой,
зови Меня,Я как молния прилечу к тебе."
Возьму тебя на руки,
Слова любви тебе шепча:
"ты самый дорогой,ты Мне очень нужный,
ты Мой сынок,ты Моё дитя,
Я часто прихожу к твоей постели,
и ночью колыбельную тебе пою,
а если на сердце жгучие метели,
Я лёд топлю,бальзам на сердце лью."
С чем пришли вы к нам, витии? - Сергей Сгибнев Миссионерское служение Апостола Павла невозможно переоценить! Едва ли в грядущие времена найдется кто-либо столь самоотверженно и преданно служащий Иисусу Христу, как это делал Павел!
Увы, к огромному сожалению, приходится встречаться с людьми, которые приезжают к нам в Россию не задумываясь о том, что за страну доверил им посетить Бог. Ведь это величайшая возможность для них - проявить свою преданность Иисусу! Уникальная привилегия служить в стране, о которой сами русские говорят: "Умом Россию не понять"!
Увы! Нам пытаются навязать "своего" Христа. А ведь Он один! Это Тот Иисус, Который на Голгофе "... говорил: Отче! прости им, ибо не знают, что делают..." (Лук.23:34).
Прости им, Отче! Прости им, этим незадачливым миссионерам, что пытаются привнести нам свою "статую свободы", тогда как Ты заповедал нам всем нести людям Тебя!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
