Как только мы примем мысль о том, что Бог способен нести несчастья и забирать душу нашу, так ТУТ же в душе проснётся древнейший страх - страх жертвы - боязнь быть съеденным. Вот этот инстинкт и заставляет нас мимикрировать, притворяться не таким, какие мы есть - "слиться с местностью и не отсвечивать" ... чтобы в общей серой массе нас не заметили.
Человек же узнавший СУТЬ Бога - Любовь Его - наоборот пытается самим собой Свет Божий ОТРАЗИТЬ, не опасаясь быть замеченным.
Но раз есть Свет Истинный, значит существуют и всевозможные искажения этого Света, наложения на него всевозможных оттенков, в том числе и оттенка избранности, гордыни ... и это потому, что НЕТ в таком сознании "праведника" ОБРАЗА Истинного Бога - Христа Иисуса, несущего чистый Свет Истины = Бог есть Любовь.
Но для того, чтобы этот Свет увидеть, сам Образ в душе нашей НЕ должен нести НИКАКИХ оттенков бед, несчастий и НЕ бытия ... Только близкий по содержанию, чистый как душа младенца, несущий ТОЛЬКО Любовь Христос в душе нашей способен уловить Этот Свет, чтобы любовью СВОЕЙ откликнуться на Любовь Божию, ОТРАЗИТЬ Её.
И как только мы сможем это сделать, мы не останемся незамеченными Богом. Сам Бог в Духе Святом войдёт в душу нашу Светом Истины Христовой и во всей красоте внутренних переживаний освЕтит и смысл и цель нашего бытия ... откроет Дверь в Царствие Своё.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Избави Бог нас от искажения Твоего истинного Света, Света Любви и привнесения чего-то своего. Но соединиться с Тобой в одном духе, в Твоём, не в нашем, конечно. Комментарий автора: Свер Истины в душе моей позволяет в САМОМ себе видеть грехи свои ... и пока я грешен - я лишь только кричу:
- не оставляй меня, Господи ... прости и помилуй.
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
