Як солодко пахне та непоказна матіола!..
Не вабить око барвистими пелюстками.
Ніхто й не помічає того дрібного цвіту -
просто росте у траві, під кущами...
А ж поки настане вечір -
коли смеракає,
сутінь злизує строкаті барви.
І всі коти сірі.
І всі квітки сірі.
Жовтий болотяний півник і шляхетний синій ірис,
рожева шипшина і модна троянда відтінку “біле вино”
змовкають аж до світанку...
А матіола цвіте собі -
непоказна матіола в траві біля ґанку.
І ніч не вкраде краси її.
Боже,
навіть якщо вимерзнуть всі троянди мого саду,
лиши мені матіолу,
і я мовлю:
“Це літо — щасливе!”
Прочитано 9270 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Прохожий - Юрий Коротких Вы когда-нибудь задумывались над словом «прохожий»? Это тот, кто проходит сквозь всю нашу жизнь, хотим мы этого или нет. Вот бросишь свой взгляд на одного такого, а он раз и уже прошел и он никогда больше не вернется и ты никогда его больше не увидишь, и даже если увидишь, то это будет уже не он, это будет уже совершенно другой прохожий, пусть и с таким же лицом, в такой же одежде с таким же безвкусным галстуком.
Поэзия : Нововолинцям - Cветлана Касянчик Цей вірш - присвячений щорічній зустрічі колишніх жителів міста Нововолинська, що на Україні, які проживають у США.
