СНЕЖНОЕ УТРО. А была ли она, война? (из цикла "Сержант Мангуст")
А была ли она, война,
Где пылали в огне дома?
Или это - остатки сна
И тяжелой болезни?
Я боюсь подойти, спросить,
Потому что так может быть -
Не ответят мне честно,
И я буду бродить один
Среди этих чужих руин
И стрелять из боевых машин
В уцелевшие стены
До тех пор, пока жив приказ,
Что отдал я последний раз
Своей собственной тени.
…Я куплю себе дом и дым
Над ним,
А войну -
Мы ее насовсем продадим
И откроет, как детскую душу,
Дверь воскресная школа.
Осторожно, не рвите бинты
С этой снежной моей мечты -
У нее больше нет промедола.
Прочитано 13582 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Бог дал Вам удивительную способность совмещать несовместимое! Ваше произведение создает (для меня, ИМХО)впечатление белого подснежника на черной земле. Очень ярко и трогательно.
Обильных Вам Божьих благословений!
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
