На церковной паперти стою –
Нищим – и протягиваю руку.
Милость драгоценную свою
Уронил монеткой Он, без звука.
Шепот недовольства. Жалкий взгляд.
Самоправедность прошла надменно.
- Разве он достоин, - говорят…
Нет. Но духом нищие – блаженны!
Прочитано 12592 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Виталий, читаю,и удивляюсь вашим стихам. Как чудесно и искрометно вы умеете выразить суть в нескольких строчках. Божьих Вам благословений! Комментарий автора: Спасибо, Марина! Милости Вам от Господа!
Юстина
2007-11-25 17:06:31
Пожалуй, в отзыве присоединюсь к Марине. Потому что это именно то, что я хотела вам сказать. :)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
